Чому всі нації світу шанують своїх "Бандер", а хохли-малороси й досі соромляться
ТОП-10 "незручних" національних героїв
Спірні особистості на національному п'єдесталі - вельми поширене явище у всьому світі
Перейменування столичного проспекту на честь Степана Бандери цілком очікувано підняло чергову хвилю дискусій навколо цієї постаті та українського визвольного руху взагалі. Знов залунали заїжджені аргументи "за" та "проти". При чому серед супротивників такої назви виявилися не тільки затяті "совки" зі страшилками в дусі "Бандера їв дітей". Чимало українців вважають, що, по-перше, підняття ОУН та УПА на щит націобудування зіпсує стосунки з дружньою Польщею, а, по-друге, взагалі краще утримуватися від вшанування будь-яких постатей, в біографії яких можна знайти якийсь "скелет у шафі".
А як роблять в інших країнах? Портал Depo.Запоріжжя пригадав десяток визнаних, але водночас "незручних" героїв різних держав. Сусіди (та й співвітчизники) цілком можуть вважати їх злочинцями, але на рідній землі вони увічнені у монументах, назвах вулиць та аеропортів, на грошах та марках.
1. Франьо Туджман (1922-1999)
Хто такий, що зробив: перший президент незалежної Хорватії, збудував державність під час війни.
Чим завинив? Президентство Туджмана припало на найтяжчі роки в новітній історії Хорватії. Під час розпаду Югославії Белград не змирився з прагненням хорватів до незалежності, і країна поринула у затяжну війну. Хорватія пережила спалах міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі (католики-хорвати та православні серби), облогу та бомбардування міст, побудову армії з нуля, потоки біженців, виникнення сепаратистських "республік" та їхню ліквідацію. Чи можна було пройти цей шлях з абсолютно чистими руками? Питання риторичне.
Туджмана часто звинувачують у ксенофобії щодо сербів, політиці дискримінації національних меншин, іноді – у геноциді. Вузьколобий фанатик-шовініст – так характеризують президента окремі джерела, начебто нейтральні. Хто знає, якби Туджман не помер у 99-му, можливо, опинився б на лаві підсудних у Гаазі за звинуваченням у вбивствах мирного населення, як деякі генерали хорватської армії.
2. Наполеон I (1769-1821)
Хто такий, що зробив: імператор Франції, підкорив пів-Європи.
Чим завинив? Наполеонівські війни стали найбільшим потрясінням Європи 19 століття. Саме тоді з’явилося поняття "тотальної війни", тобто війни на винищення, під час якої найбільше страждають не армії супротивників, а цивільне населення.
3. Майкл Коллінз (1890-1922)
Хто такий: лідер ірландського визвольного руху 1910-20-х років, очолював легендарну Ірландську республіканську армію.
Чим завинив? З точки зору тодішньої влади Великої Британії – один з найнебезпечніших терористів країни, за голову якого обіцяли серйозну на той час суму – 5 тисяч фунтів. Ірландські бійці намагалися спрямовувати свої партизанські (або терористичні – залежить від того, як дивитися) акції не лише проти британських військових та поліції, а й проти держслужбовців, крім того, без випадкових мирних жертв теж не обійшлося.
До того ж незабаром в Ірландії почалася громадянська війна, і Колінз воював проти вчорашніх соратників (від рук яких і загинув).
4. Карл Густав Маннергейм (1867-1961)
Хто такий, що зробив: правитель Фінляндії, видатний воєначальник, "дав по зубах" Червоній Армії.
Чим завинив? Під час Другої світової командував фінською армією, яка була союзником гітлерівських військ.
5. Юзеф Пілсудський (1967-1935)
Хто такий, що зробив: творець польської незалежності у міжвоєнний період.
Чим завинив? У молоді роки Пілсудський займався тим же, чим і інші революціонери в ті часи – створенням бойових груп, пограбуваннями, терактами.
Уже потім, у незалежній Польщі, він фактично організував державний переворот та став на чолі авторитарного режиму. Нацменшини підлягали дискримінації, і українці тут не виключення. Варто згадати хоча б "пацифікацію" українського населення Східної Галичини 30-го року. Українців "примушували до миру" арештами, побиттями та вбивствами активістів, при цьому жертвами ставали переважно не радикали-ОУНівці, а мирні активісти культурницьких організацій. Ця політика польської влади стала однією з причин радикалізації українців, зростання антипольських настроїв, які потім переросли у взаємне кровопролиття.
Ну і з Гітлером Пілсудський незадовго до смерті підписав пакт (це був ще 34-й рік, проте для багатьох факт будь-яких контактів з нацистською Німеччиною автоматично є злочином).
6. Мустафа Кемаль Ататюрк (1881-1938)
Хто такий, що зробив: засновник Турецької республіки та сучасної нації.
Чим завинив? Турецька держава народжувалася майже 100 років тому на руїнах Османської імперії, у вогні та крові. Ті події назавжди змінили етнічну картину регіону. Були вбиті або змушені тікати тисячі місцевих вірмен, греків, ассирійців. Низка країн світу визнала це геноцидом, хоча турки запекло відстоюють іншу точку зору.
7. Володимир Жаботинський (1880-1940)
Хто такий, що зробив: уродженець Одеси, ідеолог та бойовик, мріяв перетворити євреїв з переляканих жертв на воїнів.
Чим завинив? "Єврейський фашист" - такий епітет лунав на адресу Жаботинського не тільки в якості звинувачення, а й як комплімент (з вуст самого Муссоліні). Серед довоєнних ідеологів сіоністського руху він відрізнявся радикалізмом, ставкою на силові методи боротьби, відкиданням компромісів з арабським населенням Палестини.
Проарабські та арабські організації у черзі кривавих конфліктів на Близькому Сході звинувачують серед інших саме Жаботинського. Крім того, він стояв біля витоків бойових єврейських організацій "Бейтар" та "Іргун" (останню низка видань називає терористичною).
8. Антанас Сметона (1874-1944)
Хто такий, що зробив: авторитарний лідер Литви 20-40-х років, організатор військового перевороту.
Чим завинив? Ультранаціоналіст Сметона проводив дискримінаційну політику щодо литовських поляків, німців та (меншою мірою) євреїв. Саме тому значна частина представників нацменшин республіки згодом зустрічала Сталіна як "рятівника".
9. Отто фон Бісмарк (1815-1898)
Хто такий, що зробив: "залізний канцлер", який об’єднав Німеччину.
Чим завинив? Під час франко-пруської війни почалася облога Парижа. Бісмарк наказав обстрілювати місто до капітуляції, хоча його підлеглі виступали проти зайвих жертв. Тоді загинули майже 50 тисяч парижан.
10. Нельсон Мандела (1918-2013)
Хто такий: багаторічний політв’язень, президент ПАР.
Чим завинив? Манделу вважають послідовником вчення Махатми Ганді про ненасильницький спротив. Однак методи боротьби майбутнього нобелівського лауреата далеко не завжди були мирними. Ще у 60-х Мандела створює збройне крило Африканського національного конгресу. Діяльність цієї структури полягала у диверсіях та терактах проти режиму апартеїду. Внаслідок цього постраждало чимало цивільних осіб. Детальні описи жорстоких розправ соратників Нельсона Мандели з супротивниками людям зі слабкими нервами краще не читати.
Отже, про що кажуть нам ці десять прикладів?
1. Націо- та державотворення дуже нечасто робиться у "білих рукавчиках".
2. Формуючи свою політику історичної пам’яті, країни зазвичай не озираються на думку сусідів.
3. Найбільша кількість "спірних" лідерів – в тих націй, які тривалий час не мали своєї державності.
4. Степан Бандера не кращий та не гірший багатьох шановних діячів. Відмінність лідера ОУН від більшості фігурантів цього матеріалу лише в тому, що йому не пощастило. Вони врешті решт очолили свої держави, а Бандера загинув в еміграції він ворожої кулі.
